Чаривна круговерть (на украинском языке)   ::   Наумов Евгений

- Набрид уже! I чого лiзеш? Чого вп'явся своїми баньками?

- Апч-чихше! Тихше, - зашипiв Жучок. - Я допоможу тобi...

- Так я i повiрила!

- Справдi! Я кажу чистiсiньку правду! - палко зашепотiв Жучок. Тiльки звiльни Знавця-Моргунця, хай вiн швидше наведе лад...

- А навiщо цей лад? - здивувалася Варя. - Адже вам, машинам, так подобається, коли його немає, i ви гасаєте мов очманiлi.

- Ось це й погано! - плаксиво мовив Жучок. - Великi зухвалi машини їздять, де хочуть, кривдять нас, маленьких i слабих. Нi проходу, нi проїзду не дають.

Тiльки зараз Варя помiтила, який у Жучка зiм'ятий i побитий вигляд.

- Ранiше хай би хто насмiлився мене штовхнути! - скаржився Жучок. - Знавець-Моргунець i його дружинники вiдразу ж суворо карали кривдника! А тепер, так i дивись, зовсiм затовчуть...

- Чого ж ти ганявся за мною? Та ще й глузував, насмiхався.

- Я насмiхався i ганявся не з своєї волi. Громобiй наказував. Загрожував на запчастини пустити.

Вiн говорив так щиро, так жалiбно блимав запорошеними "блимавками", що Варя повiрила.

- Гаразд, - зважилася вона. - Але як ти менi допоможеш?

- А я покажу, як пройти до замку! - зрадiв той. - Тiльки ти нiкому не кажи, бо менi таке буде...

- Заспокойся, - всмiхнулася Варя. - Я нiкому не скажу.

- Тодi слухай, - Жучок притишив голос i боязко подивився на машини, що з'юрмилися на перехрестi. - До замку можна пройти тiльки по "зебрi".

- По якiй "зебрi"?

- Онде бачиш, поперек вулицi бiлими смужками намальована дорiжка. Це i є "зебра".