Сад божественних писень   ::   Сковорода Григорій Савович

---------------------------------------------

Григорій Савович Сковорода. Сад божественних пісень

Пісня 1-ша

Складена 1757 року на цю силу: «Блаженнi непорочнi в дорозi, що ходять законом Господнiм» [1] .

Боїтъся народ зiйти гнить у гроб

I впасти в жереб нещасний,

В якому вогонь незгасний.

А смерть є свята, зло певне стопта,

Зведе навiть вiйни в спокiй.

О смерть ця свята!

Коли совiсть в тебе чиста, не страшний Перун огнистий, нi!

Пекла вогнем вiн не палить,

А має життя райське, хвалить.

Грiхи смерть народять - живу смерть наводять,

Iз смертi - ад; тлить душу глад.

О люта смерть та!

Блажен, о блажен, хто з перших пелен

Себе присвятив Христовi,

День-нiч в його мислить словi,

Взяв iгo благеє, ярмо взяв легкеє,

До того звик, до цього навик -

Це жереб святий!

Солодке це взнавши, впасти не зможеш в мирське й пропасти, нi!

В гopi й бiдi не скучить,

Hi меч, нi вогонь не розлучить -

Все сладiсть розводить, на серце не сходить,

Хiба тому, знати кому

Скус далось дорогий.