JК
Меч Арея :: Билык Иван Иванович
Страница: 129 из 587А грек? Йому Христос рече: всi ви роби –й на землi, й на небесi. Втече вiд князя свого роб – i радiє. Не втече –що ж, потерпить трохи: на небi всi рiвнi. Так i до чужинцiв. А русинова шия до ярма не звикла. Так-бо рече Бог, i Дажбог, i всi, в кого вiруємо. То чиї кумири лiпшi, га-а?!
Богдан трiумфував, бо Годой не мiг вiдповiсти на те нi слова, нi пiвслова. Луганський князь лише спитав:
— Умiєш, княже, письма грецького?
— Вмiю, –вiдповiв той. –Один граматик показав у Константиновому городi. Пощо питаєш?
Годой тiльки такнув.
— А ти вмiєш?
— Нi.
Богдан раптом подивився на нього майже непритомним поглядом и крикнув:
— Зроби диво! Зроби диво – i я ввiрую!
Усi замовкли й утупилися в князя та його гостя.
— Яке диво? Я-м не апостол, щоб робити диво.
Всi заволали п'яними голосами:
— Волiємо дива!
— Дива!
— Ввiруємо!
Годой сидiв як неживий –поганцi знущалися з його вiри.
— Учини диво –й князь Гатило накине хреста на шию княжичевi Юрiю! –перекричав усiх Богданiв тесть Воїбор.
Годоєвi на думку спадали життя всiляких святих великомученикiв, розтерзаних i зганьблених поганцями, й вiн приготувався до найгiршого. Перед очима попливло й завихрилось у задушному маревi пiвтемної свiтлицi, блискали тiльки золотi й срiбнi гривнi на шиях язичникiв та їхнi розжаренi медом i хiттю вiчi.
Велiй болярин Борислав, який чув усю розмову, тут-таки вигадав:
— Поставимо тридесять лучникiв iз заповитими очима, й вони стрiляти-ймуть у тебе.
Богдан трiумфував, бо Годой не мiг вiдповiсти на те нi слова, нi пiвслова. Луганський князь лише спитав:
— Умiєш, княже, письма грецького?
— Вмiю, –вiдповiв той. –Один граматик показав у Константиновому городi. Пощо питаєш?
Годой тiльки такнув.
— А ти вмiєш?
— Нi.
Богдан раптом подивився на нього майже непритомним поглядом и крикнув:
— Зроби диво! Зроби диво – i я ввiрую!
Усi замовкли й утупилися в князя та його гостя.
— Яке диво? Я-м не апостол, щоб робити диво.
Всi заволали п'яними голосами:
— Волiємо дива!
— Дива!
— Ввiруємо!
Годой сидiв як неживий –поганцi знущалися з його вiри.
— Учини диво –й князь Гатило накине хреста на шию княжичевi Юрiю! –перекричав усiх Богданiв тесть Воїбор.
Годоєвi на думку спадали життя всiляких святих великомученикiв, розтерзаних i зганьблених поганцями, й вiн приготувався до найгiршого. Перед очима попливло й завихрилось у задушному маревi пiвтемної свiтлицi, блискали тiльки золотi й срiбнi гривнi на шиях язичникiв та їхнi розжаренi медом i хiттю вiчi.
Велiй болярин Борислав, який чув усю розмову, тут-таки вигадав:
— Поставимо тридесять лучникiв iз заповитими очима, й вони стрiляти-ймуть у тебе.