Меч Арея   ::   Билык Иван Иванович

Вмить на галявi зайнялося вогнище, восьмеро косакiв не знати й звiдки принесли вбитого соханя, оббiлували його й настромили над багаттям. Лiс виповнився лоскiтливими пахощами смаженого м'яса, й хлопцi згадали, що сьогоднi й не снiдали. Про Богдана годi й казати: вiн нiчого не мав у ротi хтозна-вiдколи.

Хлопцi помалу запереступали до багаття. Борислав, маючи на оцi своє, ввесь час липнув:

— Коли ж ви рушаєте? Сього ж днi?

— Не горить, –смiявся косацький отаман. –Нам аби заутра бути в Луговиках.

— На Чорнобильськiй землi?

— На Чорнобильськiй.

— Пощо?

— Кошового можа маємо жонити.

— Князя Джурджа? –вихопилося в Борислава, й вiн почервонiв.

— Та Джурджа ж. По-нашому Юра.

— Як се по-вашому?

— Я-м роду полянського. По-нашому Юр. А по-сiврському Джюрджь. Он у нас є косак iз землi Сiврської, його ймено такоже Джюрджь. А по-деревлянському Тур. Тепер вiдаєш?

— Вiдаю, –мовив Борислав i перезирнувся з Богданом.

— А князя Юра знаєш? –запитав кремезний отаман i перевернув жердину з лосем.

— Чув єсмь, –ухильно вiдповiв Борислав, похоловши вiд страху.

Але страх виявився марним. Отаман був балакучим i вiщим. Перевертаючи над вогнем лося, вiн почав пояснювати:

— Як ми речемо на сього звiра?

— Лось, –одказав хлопець.

— Iстинно. А сiври речуть на нього лусь. А в Деревах речуть лись. Зумiв єси?

— Зумiв єсмь, –усмiхнувся хлопець.

— А як той звiр, що живе в лiсi й страшно гарчить? Видiв си такого?

— Нi. Лише забитого. Медвiдь речеться.