Чаривна круговерть (на украинском языке)   ::   Наумов Евгений

Вибирайся, дiдусю! Веди, П'яте Колесо!

Вони вихопилися з машинного потоку.

Перед ними лежав стрiмкий спуск, що вiв до велетенської дивної споруди. Дiд Драндулет загальмував вiдразу всiма колесами:

- З вогню та в полум'я!

У ЛАБIРИНТI

Друзi перелякалися:

- Що? Що таке?

- Ми потрапили до лабiринту, - хмурячись, повiдомив Дiд Драндулет. - А все ота нетяма! - Вiн подивився на П'яте Колесо.

Те боязко вiдсахнулось:

- Хiба я що... крайнiй?

Дiти вiдразу ж пригадали барвисту настiльну гру-лабiринт, яку принесла одного разу в садок вихователька Олеся Василiвна i познайомила з правилами гри. Важко, ой як важко було знайти вихiд з лабiринту! Мальковi-Ваньковi принаймнi це так i не вдалося. А Варя тiльки один раз вибралася з плутанини ходiв - i то завдяки пiдказкам подруг. А тут пiдказувати нiкому...

- Виходить, - жалiбним голосом спитала Варя, - ми можемо заплутатися i нiколи-нiколи не знайти звiдси виходу?

- Чому? - здивувався Дiд Драндулет. - Виходiв з цього лабiринту скiльки завгодно.

Тепер настала черга дивуватися друзям.

- Що ж це за лабiринт такий?

- Це лабiринт Чарiвної Круговертi. Вам треба знайти правильний вихiд з нього.

Друзi зажурилися. Справдi, дивний якийсь лабiринт. Згори вiн нагадував ромашку або соняшник. Та це була така велика квiтка, що по її пелюстках вiльно проїжджали автомашини. Кожну пелюстку пiдтримували в повiтрi опори рiзної височини - одна пелюстка була вище, друга нижче, третя знову вище i так далi.